вівторок, 11 серпня 2009 р.

Так ми з Михайлом "Майклом" Романівим стєбались у травні 2008-го... :)

ДОРОГІ КАЛУШАНИ!


Місто Калуш є справді Обраним Містом. Унікальним не тільки своєю історією і традиціями. У 2006 році наше місто отримало унікальну владу: міського голову Ігоря Насалика - знаного у цілому світі захисника демократії та людину з надзвичайним почуттям гумору, і міську раду, у якої це почуття гумору зовсім відсутнє! Два роки назад деякі засоби масової інформації розтиражували слова нашого мера про те, що з 4 го травня 2008 року у Калуші оголошується комунізм першої стадії – відміняється плата за всі види комунальних послуг! Не всі калушани змогли оцінити дотепність цього чудового жарту. І даремно! З метою популяризації гумору в нашому місті і на підтримку грандіозних планів-жартів Ігоря Насалика оголошуємо про підготовку створення нової громадської організації – „Веселі громадяни веселого міста Калуша”. Як перший крок, пропонуємо запровадити у Калуші нове міське свято – „День Рожевих Бульбашок” і святкувати його 4-го травня щороку. Пропонуємо калушанам, які цінують почуття гумору нашого мера, виходити на вулицю в цей день в рожевих окулярах і з рожевими кульками в руках, відвідувати Планетарій у 3-й школі, кататись на тролейбусах за маршрутом „Пантеон Героїв” - „Міжнародний Аеропорт Копанки”, грати в гольф прямо на іподромі. Бажаючі можуть витрачати свої 25 відсотків „екологічних надбавок” у спеціальних крамницях дешевих товарів. Закінчувати святкування пропонуємо грандіозним рожевим салютом на земельній ділянці на вулиці Львівській. Сподіваємось, що наша ініціатива знайде всебічну підтримку, для чого ми ініціюємо збір підписів мешканців міста. Закликаємо калушан вступати до лав „Веселих Громадян” щоб спільно допомагати нашому голові Ігорю Насалику робити життя в місті Калуші ще веселішим!

З повагою,

Ініціативна група зі створення
громадської організації
„Веселі громадяни веселого міста Калуша”

пʼятниця, 7 серпня 2009 р.

Привіт усім!

Прошу вибачення за довгу паузу в дописах - спробую виправитись і "оживити" блог.

Для початку опублікуюі найцікавіші статті та нариси з популярного калуського форуму http://forum.kalush.info , де я "тусувався" останнім часом :)

понеділок, 17 березня 2008 р.

Мажоритарна чи пропорційна?

Не так давно на вільному форумі міста Калуша точилась жвава дискусія стосовно переваг різних виборчих систем на місцевому рівні. Тема справді актуальна, тим більше, що останнім часом все частіше звучить критика в бік саме пропорційної, тобто за партійними списками, системи. Як аргумент, наводится теза про те, що при такому підході партійні інтереси місцевих організацій ставляться вище за інтереси суспільні. Крім того, наявність поняття «імперативний мандат» позбавляє депутатів місцевого рівня самостійності у прийнятті рішень. Дозволю собі не погодитись з цим.
Причина перша – Відповідальність. Хочу підтримати форумчанина з красномовним ніком Deputat, який наводив приклади роботи депутатів минулих каденцій, обраних за мажоритарним принципом. Я теж був депутатом 3-го скликання. Обирався як позапартійний, потім уже був членом партії „Реформи і Порядок”. Після закінчення повноважень, я не балотувався на новий термін, не захотів. Не бачив тоді змісту працювати депутатом-одинаком. Для того, щоб досягати реальних результатів, чи то у раді місцевого рівня, чи у Верховній Раді – необхідна команда людей, які, хоча б з певним наближенням, думають „в олдному напрямку”. Тоді ще ніхто й не говорив про „пропорційну” систему, але необхідність її уже відчувалась в повітрі. Потреба у командному підході до роботи представницького органу, на мою думку, очевидна. І основна причина – у відповідальності партійної організації, яка делегує своїх представників до влади, за досягнутий результат і виконання передвиборних обіцянок. Адже, рано чи пізно, прийде час для звіту. І звіт цей називається – нові вибори. І якщо депутат-мажоритарник може цього звіту уникнути – просто не піти на новий термін ( мій приклад :) ), то партійна організація від цього нікуди не дінеться. Отже, необхідність продовження політичної діяльності сама заставляє лідерів місцевих осередків відноситись до роботи їх фракцій з усією серйозністю і відповідальністю результат
Причина друга – Якість. Пригадую початок роботи депутатського корпусу 5-го скликання. Піднесення, запал, бажання в найкоротший термін провести найрадикальніші зміни в усіх галузях міської господарки. Здавалось, все можна зробити просто і швидко. З часом хвиля ентузіазму почала спадати. Бо депутатська робота це не лише святкові сесії і урочисті мітинги. Основною мірою це рутинна праця, яка вимагає, до того ж, певного досвіду і знань. Крім того, праця, яка не оплачується. На мою думку, пройшло не менше року, доки депутати почали розбиратися у питаннях, які їм доводиться вирішувати, на достатньому рівні. І це не дивно. Адже з 50-ти обраних – лише 9 мали попередній депутатський досвід! Це ще один аргумент на користь пропорційної системи – при такому підході ротація депутатів буде набагато меншою. Ми можемо спостерігати це на прикладі Верховної Ради, склад виборчих списків і, відповідно, депутатських фракції рідко змінюється більше, ніж на 75%. На мсцях буде так само. І в новому скликанні буде як мінімум половина з тих, хто вже сьогодні є досвідченим представником громади.
Таке моє бачення – пропорційна система на місцевих виборах є потрібною і правильною. Справа за малим - зробити „правильний” вибір! :)